Військова медикиня “Змія” служить у рівненському районному ТЦК | Рівненшина

У Рівненському військкоматі служить військова Ольга.

Про це повідомляє Суспільне. 

Жінка зауважила, що стати військовослужбовицею вирішила у 2014 році, з початку збройної агресії рф проти України:

"Не змогла я всидіти тоді, дивлячись, що відбувається на сході України. Збиралася йти ще у 2014 році, але мене тоді одразу не взяли. Спочатку забрали брата, він пішов у четверту хвилю, я пішла в п'яту, батько — у шосту хвилю мобілізації", – говорить Ольга. 

У 2015 році жінка потрапила на полігон у Львівській області, де була санітарною інструкторкою, через два роки перевелася у 80 окрему десантно-штурмову бригаду старшою бойовою медикинею.

"Тоді, мабуть, були найпрекрасніші моменти служби. Просто була АТОООС, не було настільки важких боїв, стільки артилерії, авіації взагалі не було. Виховувався дух десанту. Першу травму я отримала у 80-й бригаді, коли служила на контракті, на першу контузію навіть не зреагували, не було часу думати", — розповіла військовослужбовиця районного ТЦК та СП.

Пізніше Ольга отримала другу контузію. Погіршилося здоров'я й вирішила перевестися в районний територіальний центр комплектування та соцпідтримки.

"Я працюю зараз із хлопцями, які до нас перевелись після поранень, які вже мають групи інвалідності, які потребують реабілітації. Я їх супроводжую, надаю першу допомогу, допомагаю відправити вдало на лікування. Колектив, який зі мною працює безпосередньо – з інвалідністю вже, всі після поранення. Одного поранила "СУшка", одного за дві години поранили три види зброї. Вони втомлюються. Я перевелася, а не всі хлопці перевелися, багато кажуть: «Я поки що можу, я повоюю, я ще, щоб когось там не призвали, послужу, повоюю». Його вдома теж чекає сім'я, діти. Він заслуговує трішки відпочити", — зазначила військова.

До війни Ольга працювала дитячою медсестрою в селі Городок на Рівненщині, потім — фізичною реабілітологинею.

"Одна з тих причин чому я не всиділа на місці — мені подобалась моя робота, я від цього отримувала дуже велике задоволення. Якби не війна, я б навіть нікуди не рипалася, сиділа б у себе в селі, в кабінеті й життю раділа б. Сидячи вдома, знаючи, що я можу допомогти, у мене є освіта – я не всиділа. Ми тут живемо. Я не хочу нікуди виїжджати. Я тут на своїй землі, я буду боротися до останнього, наскільки вистачить сил", — додала "Змія".