Тоді, у спекотний день серпня 2016 року, події із затриманням Зорянського сільського голови Михайла Олійника були схожими на пригодницький блокбастер. Багато фото та відеокамер, журналістів, людей у формі і без, із надписами атикорупційних органів і без них. Хто ж міг передбачити, що аж через 9 років ця гучна справа лопне в суді, як мильна бульбашка. А від самого блокбастера залишилося відчуття, що ця історія стала високобюджетною як для органів дізнання, які увесь цей час намагалися довести факт кримінального правопорушення, так і для самого підсудного, якому довелося увесь цей час користуватися послугами найдорожчого адвоката Рівного та пережити чимало стресів.
Пів мільйона гривень, із яким начебто взяли голову Зорянської громади Михайла Олійника, придумало слідство. Принаймні через 9 років суд дійшов висновку, що це був зовсім не хабар, а благодійні кошти на виготовлення генеральних планів сіл.
Нагадаємо, Михайла Олійника затримали за підозрою в отриманні 500 тисяч гривень хабара у серпні 2016 року на парковці біля Рівненської ОДА. За версією слідства, ці гроші він просив за виділення підприємцю 10 ділянок загальною площею 1,5 гектара. Перша помилка слідства полягала в припущенні, що голова одноосібно виділяє землю, насправді це робить сесія ради. Довгих майже 9 років обвинуваченому інкримінували вчинення злочину за ч. 4 ст. 368 КК України, згідно з якою передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років.
Доки тривали слідство та суди, Олійник не тільки поновився на посаді, але й був знову обраний головою громади, і це, очевидно, багато про що говорить. Тож 24 березня колегія суддів Рівненського міського суду у складі Наталії Діонісьєвої, Святослава Рогозіна та Оксани Крижової винесла йому виправдальний вирок, що, власне, і просив адвокат обвинуваченого Володимир Цуняк.
Треба було бачити на заключному судовому засіданні блискучу промову пана адвоката, який буквально розмазав по стіні методи роботи слідства у цій справі.
Зокрема Володимир Цуняк наголосив на презумпції невинуватості, яка є визначальною при доведенні вини, а також на тому, що прокуратура не спростувала позицію обвинуваченого належними доказами; в корупційних обвинуваченнях, зі слів Володимира Цуняка, має бути чітко означене збагачення для себе чи близьких родичів та корисливий мотив, а у справі Олійника, на думку адвоката, прокуратура нібито не надала доказів цього та упустула багато інших важливих моментів. Загалом Володимир Цуняк наполіг на тому, що у справі Михайла Олійника з боку слідства є багато процесуальних порушень.
Після викладу своєї позиції Володимир Цуняк попросив суд виправдати Михайла Олійника «без будь-яких арештів і конфіскацій», бо «не доведено, що в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення».
– Більше року правоохоронні органи мене слухали і говорили про те, що я злочинець чи я хабарник. Зрозуміло, що я цього не визнаю… Прошу вас визнати мене невинуватим… і скасувати арешти, накладені судом на моє майно, – сказав у завершальному слові обвинувачений Михайло Олійник.
У цій майже 9-річній епопеї боротьби з корупцією найбільше дивує інше – це ж скільки державних коштів було витрачено на те, щоб звинуватити у злочині людину, а потім не довести, що вона цей злочин не скоювала. Це ж, напевно, не один прокурор за цей час отримав підвищення по службі, вищий ранг, посаду, не кажучи вже про високі зарплати і премії. Хтось за цей час встиг вийти і на заслужений відпочинок і насолоджуватися безбідним життям із відповідною пенсією. У цьому випадку антикорупційні органи вчергове засвідчили свою яловість. Не подумайте, що нам би дуже хотілося, щоб Олійника засудили. Навпаки. Дуже добре, що посадовця виправдали і не побачили в його діях складу злочину, хоча прокуратура наполягала на зворотному. Але чому це виправдання тривало так довго, адже при професійному підході прокурори мали за лічені дні розібратися, чи це був хабар, чи кошти від благодійника. До речі, за час слідства та судового процесу над Олійником змінилося кілька прокурорів. Знову ж таки, це дуже зручна форма уникнення відповідальності за халатність у своїй роботі.
У прокуратурі області повідомили, що після отримання повного тексту вироку суду будуть вивчати аргументацію суду та приймати рішення про його оскарження.
До слова, нині на Рівненщині ще кілька голів громад перебувають під слідством за схожими обвинуваченнями. Складається враження, що контролюючі органи спеціально фабрикують такі справи, щоб поліпшити статистику своєї роботи. А в суді всі ці справи закінчуються однаково, то ж чи треба нам така прокуратура?
• Василь Бурченя
Discussion about this post