10:07, 07 січня 2026 року
На Рівненщині суд зобов'язав страхову компанію виплатити компенсацію родичам загиблої у ДТП жінки.
Про це повідомляють у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Як зазначається, ДТП сталась 14 серпня 2023 року в селі Велика Омеляна з вини позивача.
Чоловік, керуючи автомобілем марки Honda Civic, проявив неуважність до дорожньої обстановки та перед виїздом з другорядної дороги не дав дорогу вантажному самоскиду, що рухався до перехрестя головною дорогою.
Унаслідок чого сталось зіткнення з вантажним самоскидом, водій якого не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Унаслідок ДТП загинула 40-річна пасажирка авто, дружина водія Honda Civic, а їхня 5-річна донька отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Водій Honda за ДТП отримав 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, водночас, його звільнили від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.
Водночас унаслідок ДТП було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам нині покійної жінки — її малолітній доньці та батькам. Тож вони звернулись до суду щодо відшкодування шкоди за рахунок страховика.
Зокрема зі страхової компанії УСГ вимагали стягнути 241 200 грн страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника для малолітньої дитини; по 6166 грн моральної шкоди кожному з трьох позивачів, а також 30 000 грн витрат на правничу допомогу.
Суддя Рівненського райсуду Юлія Гнатущенко стягнула зі страховиків 241 тис. грн на користь малолітньої дитини, по 6166 грн моральної шкоди та 20 тис. грн витрат на правничу допомогу.
Не погодившись із рішення суду першої інстанції, відповідач оскаржив його до Рівненського апеляційного суду, просив скасувати судове рішення й ухвалити нове — про відмову у задоволенні позовних вимог.
Страховики вважали помилковим розрахунок, наданий позивачами у позовній заяв.
Відповідач не погоджувався з розміром витрат на правничу допомогу та вважав їх завищеними з огляду на складність справи та обсяг наданих послуг.
Проте колегія суддів відхилила апеляційну скаргу відповідача.
Як зазначається, обов’язок відшкодовувати завдану шкоду виникає в особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, — незалежно від наявності вини.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи його умислу.
Правила регулювання деліктних зобов’язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов’язок.
У суді зауважили, що на момент скоєння ДТП відповідальність водія, з вини якого сталася подія, була застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому заподіяну позивачам шкоду належить відшкодовувати страховику.
Що стосується суми страхових виплат, щодо розміру якої у сторін виник спір, апеляційний суд ухвалив рішення про залишення оскарженого відповідачем рішення суду попередньої інстанції без змін.
– Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Щодо кола осіб, які мають право на відшкодування і про помилковість його визначення страховиком, на думку позивача, то ч. 1 ст. 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні, а також непрацездатні особи, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання, – йдеться у повідомленні суду.
Що стосується даного спору, то права на відшкодування мають малолітня донька покійної, яка за життя своєї матері була на її утриманні та мала право на утримання, та батьки, які досягли пенсійного віку, встановленого законом.
– Місцевий суд, ухвалюючи рішення на користь представника малолітньої дитини, для розрахунку взяв розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день настання страхового випадку. Стягнення на користь законного представника малолітньої утриманки покійної страхового відшкодування, спричиненого втратою годувальниці, одноразовим платежем, відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства» й унеможливлює порушення майнового права дитини.
Суд врахував малолітній вік дитини загиблої, яка потребує матеріального утримання, оплати витрат, пов’язаних із фізичним та моральним розвитком, що в сукупності потребує особливого захисту інтересів малолітньої дитини, – повідомляють у суді.
У суді додали, що мсцевий суд, стягуючи з відповідача на користь позивачів регламентні виплати, не перевищив страхову суму, визначену чинним законодавством, та договором страхування.
Коментувати post