Як фахівець із кібербезпеки сьогодні хочу поділитися тим, що вважаю критично важливим для кожного, хто працює з інформаційними системами. Будь це малий бізнес, державна установа чи гігантська корпорація. Модель zero trust security, або як ми її називаємо — «нульова довіра», не просто модний тренд. Це реальний підхід до зменшення кіберризиків.
Раніше працювало правило: якщо користувач або пристрій вже «всередині» системи, то йому можна довіряти. Уявімо офіс. Людина перетинає прохідну, а далі двері скрізь відкриті. Це і є стара модель безпеки. Проблема в тому, що зараз, коли все переходить у хмарні сервіси, працівники мають віддалений доступ, а дані зберігаються на тисячах серверів по всьому світу, такий підхід просто не працює.
За дослідженням Forrester Research, понад 30% юзерів у США, Італії, Сінгапурі готові передавати більше особистих даних компаніям, яким довіряють. Але щойно трапляється витік — до 33% одразу припиняють користування цими сервісами. Саме тому zero trust network зараз стає підґрунтям сучасного захисту. У цьому й суть перевірених методів розв’язання проблем з безпекою. Навіть якщо захист прорвали, шкода буде мінімальною.
Основні принципи моделі Zero Trust
«Нульова довіра» працює за логічним, хоч і трохи параноїдальним принципом. Не довіряй нікому і ніколи за замовчуванням. Навіть якщо пристрій чи людина вже у системі. І тут я виокремлю кілька базових правил:
- Принцип найменших привілеїв. Користувач бачить лише ті файли чи системи, які йому дійсно потрібні. Це як у квартирі. Гість може пройти на кухню, але не у спальню. Так простіше запобігти витоку важливої інформації.
- Перевірка кожного запиту. Усі звернення до корпоративних ресурсів проходять чекінг. Не важливо, йдуть вони зсередини мережі чи зовні.
- Мікросегментація. Мережа ділиться на дрібні зони. Якщо злодій потрапив у одну, він не зможе просто перейти далі.
- Постійний моніторинг та оцінка ризиків. Все, що відбувається у системі, безперервно аналізується. Будь-яка аномалія, навіть незначна, може бути сигналом для дій. Такий постійний моніторинг — це, на мою думку, основа дійсно ефективного кіберзахисту.
Роль Zero Trust у ліквідації вразливостей
Модель Zero Trust корисна не лише тоді, коли вже щось трапилося. Вона запобігає більшості проблем ще до того, як вони з’являються. Якщо зловмисник проникає в систему, але не може дістатися далі однієї точки — це вже перемога.
Скажімо, буває, що компрометують акаунт адміністратора. Раніше це означало майже повний контроль над мережею. В Zero Trust такий акаунт працює з обмеженими правами, і не має доступу туди, куди не треба. Якщо він намагається увійти у незвичну частину системи, включається доступ ZTNA, який блокує запит. Все відстежується real-time.
На мою думку, як експерт з кібербезпеки, Zero Trust також допомагає виявляти вразливості ще до того, як їх хтось встигне використати. Система спирається на всебічні знання про типову поведінку користувачів і пристроїв, тому швидко реагує на будь-які відхилення. Наприклад, коли звичний сервіс поводиться якось інакше. Тоді треба копати глибше.
Аналіз поведінки, постійний моніторинг і логічні обмеження дозволяють виявляти слабкі місця в інфраструктурі. Це дає змогу їх ліквідувати ще до атаки. Практичне застосування в поєднанні кіберінструментів і людського фактора тут критично важливе. Технології не змінюють досвід, а доповнюють його.
Переваги та труднощі впровадження Zero Trust
Як і в будь-якій технології, тут дві сторони медалі. Серед переваг «нульової довіри» — суттєве підвищення безпеки. Коли все контролюється, складніше щось приховати. Також покращується видимість. Зрозуміло, хто що робить, коли й навіщо.
Ще один плюс — зменшення ризиків. Навіть якщо десь знайдуть уразливість, вона не дасть зловмисникам змоги розширити доступ.
Проте є й труднощі. Не всі компанії готові інтегрувати нову систему у наявні процеси. Часто потрібні спеціалісти, які розуміють, як працює «нульова довіра». Іноді зростає навантаження на внутрішні мережі. Але все це розв’язувані задачі, якщо є чітка стратегія.
Я вважаю, що впровадження моделі варто починати поетапно. Бо якщо заходити в Zero Trust з ідеєю «зробити все й одразу», система може дати збій ще до запуску.
Чи варто дотримуватися моделі Zero Trust
Насправді кібергігієна — це вже давно не просто про антивірус і паролі. Світ цифрових загроз змінився. І якщо ми хочемо дійсно зменшити ризики, уникати помилок минулого і не втрачати дані користувачів, Zero Trust стає необхідністю.
Ця модель справді підходить як для технічного персоналу, так і для керівників, які відповідають за стратегію кіберзахисту. Вона дозволяє створити екосистему, де дані не просто зберігаються, а охороняються на кожному етапі.
Як я вже зазначав, ідеально впроваджувати «нульову довіру» по кроках. Визначити ключові ресурси. Запровадити контроль доступу. Активувати моніторинг. І найголовніше — не зупинятись після запуску. Систему потрібно постійно тестувати й вдосконалювати.
Коментувати post