71-річний рівнянин Михайло Качур усе життя присвятив будівництву, адже після закінчення політехнічного інституту у Вінниці, звідки разом із дружиною Наталею родом, потрапив за направленням на «Рівнеазот», де пропрацював 15 років. Тривалий час – на посаді начальника одного з важливих цехів цього підприємства. Тоді робота займала дуже багато часу, там буквально доводилося жити, тому навіть на думку не спадало завести собі дачу. І все ж, у 1985 році наважився взяти виділену від підприємства земельну ділянку під будівництво дачі. Поступово, коли вільного часу побільшало, як кажуть, увійшов у смак настільки, що нині сміливо може бути консультантом не лише у сфері будівництва, але й садівництва та городництва.
На його городі навіть у цю пору, ранньої весни, ідеальний порядок, із землі попробивалися перші загартовані зимою паростки цибулі та часнику. У двох теплицях все підготовлено до висадки розсади помідорів та огірків, сама розсада теж дозріває в окремому бункері теплиці, а не у звичних для багатьох ящиках. А на обрізаних деревах не можна не помітити таланту справжнього майстра формування крони. Робить це Михайло Васильович не за один рік, оскільки впевнений, що дерево – це живий організм, кожна обрізка для нього – своєрідний стрес, який може перерости у серйозне захворювання, процес цей має бути поступовим, щоб не завдавати яблуні, груші чи сливі надмірного стресу.
– Буває, що проведу весняну обрізку, а через день-два іду понад тим деревцем і бачу, що пропустив якусь гілку, яка або дуже крива, або ж росте в середину крони. Тож доводиться виправляти свою неуважність. І це нормально, бо вважаю, що до формування крони треба підходити виважено, поетапно, навіть творчо. Крона у кісточкових має бути у формі чаші, у яблунь і слив гілки теж мають рости горизонтально, а не вертикально. Це дозволяє уникати загущення та дає можливості плодам отримувати багато сонячних променів, – розповідає господар.
Згодом почав цікавитися щепленням плодових дерев, причому різними способами, тож на більшості плодових дерев господаря можна побачити кілька різновидів яблунь, слив та груш. Такий собі своєрідний гуртожиток на одному дереві. Є в нього і своя система захисту від хвороб і шкідників, як то кажуть, строго за календарем. За сезон обробляє чотири рази, починаючи з першої обробки по голому дереву.
Збудував дві теплиці: одну – на огірки, а іншу – на помідори. Одне слово, чоловік розгорнув у цій сфері неабияку діяльність, яку першими оцінили сусіди. Почали звертатися за консультаціями. Навчив їх приходити з ручкою і блокнотом, бо не один раз бувало, що поки сусід повернеться додому, то й забуде, про що йому розповідав Михайло Васильович.
Зараз у господаря дачна ділянка площею 12 соток. Один із синів докупив для батьків поряд ще одну ділянку, тож місця для експериментів садівника-городника вистачає попри те, що частину цього земельного простору зайняли господарські будівлі типу літньої кухні, бані, столярної майстерні тощо. Усе, як у справжнього господаря. А щодо саду, то, скажу вам, чого в тому саду тільки немає! На одному стовбурі прищеплено по декілька видів яблунь, малина, смородина, айва, лимонник, актинідія, барбарис і ще багато чого цікавого. Чимало плодових дерев та кущів завезено з Вінничини, і на дачі Михайла Васильовича вони успішно прижилися.
Виноград – то особлива любов господаря. Вирощує його понад три десятки сортів. Серед них як столові, виключно для споживання, так і технічні, які підходять для виробництва вина. Михайло Васильович освоїв виготовлення купажу з кількох сортів винограду, наприклад, із сорту Аркадія і Дамського Пальчика. За його словами, соком деяких столових сортів можна насичувати окремі технічні сорти, і тоді виходять неперевершені смаки домашнього вина.
– Часто господарі шкодують обламувати зав’язані грона, залишаючи їх по 5-6 на стрілці, але смачного і соковитого винограду від того не буде, бо на одній стрілці має дозрівати не більше двох грон. Кожен рік я оновлюю лозу, адже урожай дає лише оновлена дворічна лоза. Не треба шкодувати, але треба правильно формувати.
– Знаєте, робота в саду нелегка, та я просто кайфую від свого саду. Особливо, коли тепло, коли там співають пташки, а з гілок звисають червонобокі налиті персики, гігантські груші чи соковиті яблука, – ділиться Михайло Васильович.
Удвох із дружиною Наталією виростили синів – Володимира і Андрія, які теж уже мають свої сім’ї, працюють на серйозних роботах, а дідусю й бабусі подарували трьох внуків.
Михайло Васильович – не лише досвідчений будівельник, садовод, виноградар, а ще й цікавий співрозмовник, який знає безліч анекдотів та жартів. Його цікавих, інколи навіть пригодницьких життєвих історій періоду роботи на «Рівнеазоті» вистачило б не на один роман.
• Василь Бурченя
Discussion about this post