Віталій зростав у Мізоцькому будинку-інтернаті. Дуже часто вихованців закладу відвідували віряни церкви «Світло Євангелії». Тоді на маленького Віталика звернули увагу Катерина та Володимир Назаруки. Згодом він вже проводив літо у цій родині. А з часом вони стали його названими батьками.
Віталій був здібним та слухняним. Закінчивши дев’ять класів у Здолбунівській ЗОШ І-III ст. №6, вступив до Рівненського автотранспортного технікуму та здобув професію механіка.
У червні 2024-го Віталій пішов захищати Україну. У свій день народження, 16 вересня, зателефонував бабусі Ользі. Говорив, що дуже важко втрачати побратимів, просив за нього молитися. А ще – про те, що коли матиме власну сім’ю, обов’язково візьме двійко сиріт з дитячого будинку.
28 вересня 2024 року солдат Віталій Мартинчук загинув внаслідок ворожого обстрілу на Харківщині. Йому був лише 21 рік…
Джерело: Здолбунівська громада
Discussion about this post