У парку «XII Місяців» під Києвом народилося чорне дитинча далекосхідного леопарда — вкрай рідкісний випадок для цього підвиду | Рівненшина

У світі відомі лише поодинокі такі випадки — тепер одного з цих леопардів можна побачити під Києвом

Самка на ім’я Гера народилася 20 серпня 2025 року, однак про це повідомили лише зараз – після критичного періоду перших місяців життя.

У травні парк відзначить 11-річчя та відкриє новий сезон. З перших вихідних квітня відвідувачі зможуть побачити Геру – одну з найрідкісніших представниць підвиду.

Далекосхідний леопард (Panthera pardus orientalis) – найрідкісніший підвид великих кішок: у природі залишилося трохи більше ніж 100 особин. Меланізм (чорне забарвлення) серед леопардів трапляється, але для цього підвиду є нетиповим.

Причина – умови середовища. Далекосхідні леопарди живуть у засніжених регіонах, де світле плямисте забарвлення допомагає маскуватися. Чорний окрас, навпаки, робить тварину помітною на снігу, що ускладнює полювання і напряму знижує шанси на виживання.

За відкритими даними, у світі відомі лише поодинокі випадки народження таких леопардів у неволі. Один такий випадок зафіксовано у 2019 році в США. У дикій природі підтверджених випадків немає.

Батьки дитинчати – леопарди Сальма та Геркулес. Засновник парку Михайло Пінчук зазначає:

“Народження чорного дитинчати далекосхідного леопарда – надзвичайно рідкісний випадок навіть за світовими мірками. Для цього підвиду така мутація майже не характерна. Для нас поява Гери – особлива подія, тим більше що тривалий час ця пара не давала потомства”.

Перші тижні були критичними: через інфекцію дитинча довелося забрати від матері та вигодовувати вручну під постійним ветеринарним контролем.

Начальниця відділу хижих тварин Ольга розповідає:

“Коли ми закінчили всі щеплення, почали виводити її гуляти. Спочатку осінь, потім сніг – і от снігові кучугури їй зайшли найбільше. Вона просто зникала в них, носилась, за секунду вже на дереві, потім знову вниз. Тягала шворку, стрибала на плечі – як домашнє кошеня, тільки значно сильніше. Через кілька місяців її вже ніхто не міг наздогнати. А під кінець зими вона обмилувала найвищі гілки й могла сидіти там годинами. І ти в якийсь момент розумієш – це вже справжній хижак. По очах видно”.

Зараз Гера підросла, добре лазить по деревах і вже демонструє мисливські інстинкти.

Через ручне вигодовування Гера певний час перебувала під наглядом працівників парку, однак у міру дорослішання умови її утримання будуть приведені у відповідність до стандартів безпеки для диких тварин.

У парку зазначають, що ключову роль у її збереженні відіграли стабільні умови утримання: автономне електропостачання, дубльовані системи тепла, контроль температури та безперебійне забезпечення кормами.