У мирних переговорах є проблиск надії, але прориву до березня не буде, – The Economist

724

Президент США Дональд Трамп натякнув, що обіцянка Росії залишити в спокої київську енергосистему до 1 лютого є поступкою Україні, яка наполягала на “енергетичному припиненні вогню” перед наступним раундом переговорів в Абу-Дабі.

Як пише The Economist, лідер РФ Володимир Путін, можливо, намагається виграти час. Однак він також може сигналізувати про відкритість до компромісу, контури якого вже починають прояснюватися.

Невирішені питання

За даними джерел, близьких до української переговорної команди, тристоронні переговори з Америкою і Росією в Абу-Дабі 23 і 24 січня “були одними з найбільш конструктивних на сьогоднішній день”.

Невирішені питання залишаються незмінними вже кілька місяців: чи може Росія прийняти гарантії безпеки, узгоджені між Україною і Америкою, і чи доведеться Україні відступити з території, яку вона все ще контролює. Проте, деякі технічні аспекти угоди, схоже, врегульовані, пише видання:

“Великого прориву навряд чи можна очікувати як мінімум до березня, коли закінчиться зимовий наступ Росії і почнуть загострюватися зростаючі економічні проблеми країни”.

The Economist зазначає, що переговори 1 лютого можуть дати уявлення про наміри Путіна, особливо про те, чи готовий він пом’якшити свою вимогу про передачу Україні сильно укріплених частин Донбасу, які все ще перебувають під її контролем.

Стратегія України

Позиція України полягає в тому, що припинення вогню має зберігати існуючу демаркаційну лінію. Обговорюваний компроміс передбачає створення демілітаризованої зони, можливо, під управлінням нової міжнародної “Ради миру” Трампа. За словами українського джерела, близького до переговорів, така угода повинна буде балансувати між “позиціями, неприйнятними для обох суспільств”.

Для України застосування російського законодавства в демілітаризованій зоні стане червоною лінією. Для Росії присутність західних миротворців на сході України буде настільки ж неприйнятною.

“Ми не можемо вирішити жодне з цих питань, не домовившись про систему безпеки в регіоні. Росіяни не можуть просто сказати: довіртеся нам”, – говорить джерело.

При цьому Україна, схоже, перестраховується, дотримуючись двосторонньої стратегії, зазначається в статті:

“З одного боку, вона демонструє свою прихильність плану А – переговорам під керівництвом США. У разі успіху це може означати прийняття болючого територіального компромісу в обмін на шанс на мир і членство в Євросоюзі. Путін отримає послаблення західних санкцій і нові ділові угоди з Америкою. Однак паралельно Володимир Зеленський готує свою країну до плану Б: зміцненню армії і виснаженню російських військ при одночасному утриманні частини Донбасу”.