ПЛАКАЛО НЕБО, ПРОЩАЮЧИСЬ ІЗ ГЕРОЄМ…
Сьогодні, 16 липня, наша громада востаннє схилила голови перед нашим Героєм — Коревою Юрієм Михайловичем.
З самого ранку над селом нависла гнітюча тиша. Небо ридало — з нього падав дощ, немов кожна крапля була сльозою скорботи. Хмари затулили сонце, і природа ніби завмерла в жалобі разом з усіма нами…
Юрій Михайлович — вірний син України, бойовий медик, дорогий син, люблячий батько, чоловік, дідусь, брат і друг. Людина, в якій поєднувалися гідність, мужність, добро і невтомна любов до рідної землі. Він був опорою для матері, гордістю для дружини, прикладом для двох доньок і мріяв бачити свою онуку щасливою — у вільній, мирній Україні.
Юрій був наймолодшим у сім'ї, серед трьох братів, які також стали на захист української землі.
З грудня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Серце не хотіло вірити, але тепер маємо болючу правду: 7 грудня, під час виконання бойового завдання на Сумщині, життя Юрія Михайловича обірвалося. До останнього подиху він залишався вірним присязі, побратимам, своєму народові.
Він був одним із перших, хто без вагань знову став до лав ЗСУ у лютому 2022-го. Бо не міг інакше. Бо любив. Бо вірив.
Він загинув, боронячи рідну землю, і залишиться в наших серцях назавжди.
Сьогодні, у рідному селі, його велилюдно провели в останню путь. Біля рідної домівки, у Свято-Миколаївському храмі, а потім — на місцевому кладовищі, де спочив під навіки скорботним небом свого краю.
Це не просто втрата. Це — рана в серці всієї громади.
Це — тінь війни, яка краде у нас найдорожче.
Це — біль, що не минає.
Та разом із болем живе вдячність. За життя. За вибір. За подвиг.
Щирі співчуття родині та близьким. Схиляємо голови у жалобі.
Низько вклоняємось Тобі, Захиснику.
Дякуємо за все.
Молимось за спокій Твоєї душі.
Пам’ятатимемо. Завжди.
Вічна пам?ять і слава Герою України!
Слава Україні!
Героям Слава!
• Головинська сільська рада
Коментувати post