Викрадення українських дітей: розслідування журналістів The New York Times

12:08 03 червня Київ, Україна

Журналісти The New York Times провели розслідування, в якому викрили мережу чиновників і політиків, пов’язаних з партією Путіна, які проводили кампанію з переміщення українських дітей.   Про це йдеться у матеріалі журналістів.

Стаття починається з того, як російське вторгнення зустріла Херсонський будинок дитини, де працівники думали, як вивести півсотні дітей. Там були діти з особливими потребами – немовлята та діти до п’яти років, деякі з них мали серйозні проблеми, наприклад, церебральний параліч. Вони були сиротами, деякі з батьків обмежили батьківські права; частину дітей вилучили з неблагополучних сімей, ще частина були покинуті.

Під обстрілами працівники перенесли дітей, їхні візки та матраци до бетонного підвалу, який директор закладу Олена Корнієнко знайшла через інтернет. Вони також взяли із собою їжу, ліки, електричні насоси та гастрономічні трубки для найболючіших дітей.

Того ж дня пастор місцевої церкви дізнався про скрутне становище Будинку Дитини. Він переконав персонал перевезти дітей до його церкви, де він міг би принаймні забезпечити їх теплом, світлом та їжею.

“Ми боялися, що вони (російські військові – ред.) прийдуть і візьмуть все під свій контроль”, – згадує одна з медсестер Катерина Сіродчук.

Незабаром їх побоювання справдилися: 25 квітня 2022 року російські чиновники знайшли дітей. Вони перевезли їх майже за 300 км від будинку, постійно знімаючи дітей для своїх пропагандистських роликів.   Через соцмережі та ті ж пропагандистські ролики журналісти The New York Times простежили за переміщенням цих дітей та проаналізували низку повідомлень у російських соціальних мережах. На думку фахівців у галузі права, що сталося з дітьми надалі може кваліфікуватися як військовий злочин. У матеріалі розповідається, що окупаційна влада в Херсоні (на час окупації міста російськими військовими) зажадала від вихователів, щоб дітей перемістили назад до Дитячого дому.. Керівництво закладу все ж таки погодилося.
У наступні місяці озброєні люди у російській військовій формі часто і без попереджень навідувалися до Будинку Дитини, щоб стежити за дітьми та вихователями, розповідає одна з виховательок Наталія Лукіна.

На початку весни 2022 року над будівлею майорів уже російський триколор, а озброєні солдати та політики почали привозити дітям “гуманітарну допомогу”. Наталя Лукіна обурено згадує деякі недоречні подарунки, серед яких були російські підручники та величезні упаковки газованих напоїв.

Протягом наступних кількох місяців російські чиновники робили фото та відео про те, як вони допомагають дітям, та розміщували їх у своїх соцмережах.

Серед тих, хто часто відвідував заклад, був Ігор Кастюкевич, член російського парламенту від політичної партії Путіна “Єдина Росія. У своїх інтерв’ю для The Times російські чиновники повторювали ту саму думку та заявляли, що діти з Херсона російські.

Вже у травні 2022 року Путін підписав документ, який спрощував набуття російського громадянства, а отже, росіяни можуть легше всиновити викрадених Росією українських дітей.

Згодом директор установи Олена Корнієнко та одна з виховательок Наталія Лукіна відмовилися співпрацювати з окупаційною владою, отримувати російський паспорт та звільнилися із закладу, оскільки не хотіли брати участь у тому, що з дітьми могли зробити призначені Росією чиновники.

Новим керівником закладу стала Тетяна Завальська – одна з педіаторок закладу, яка не приховувала своїх проросійських поглядів.. У місяць її призначення дитячий будинок зареєстрували у російській системі.

Деякі експерти з вивчення країн Східної Європи розглядають ці дії як розіграну кампанію Кремля, спрямовану на виправдання вторгнення Росії в Україну, а Путін виступає в ролі “рятівника”.

Згодом працівникам закладу повідомили, що дітей вивозять. Для цього у закритих чатах у Telegram набирали студентів-добровольців із медичних вузів у Криму. Забирати дітей приїхала окупаційна влада Криму, Херсона та деякі посадові особи з Москви. Дітей перевезли до Сімферополя та розділили між двома дитячими закладами. Співробітники одного з них, “Ялинки”, раніше звинувачувалися у неналежному догляді дітей.

Російські чиновники стверджують, що переміщення дітей було “гуманітарною місією” та “відповідало” їхній Конституції, адже Росія “приєднала” Херсонську область і жителі перебували під їх контролем. Проте фахівці із захисту прав людини кажуть, що закони окремої держави не можуть стояти вище за міжнародні зобов’язання.

Українська сторона стверджує, що місцезнаходження дітей офіційно не повідомлялося. Проте російські чиновники залишили сліди у Telegram.

Зрештою діти отримали російське громадянство — необхідну умову для усиновлення та влаштування у російські сім’ї. Фахівці в галузі права стверджують, що видача нових документів, переклад імен дітей та зміна їх громадянства свідчать про намір російської влади позбавити дітей їхньої ідентичності, що є порушенням Конвенції про права дитини.. Це також може становити військовий злочин.

The Times не отримали відповіді на свої численні запити на коментарі від адміністрацій Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової. У своїх публічних заявах уповноважена пообіцяла продовжити роботу.

Торішнього серпня минулого року діти знову перейшли до нових рук: замість Тетяни Завальської їхні інтереси представляє Міністерство праці та соціальної політики окупованої Херсонської області Згодом фотографії херсонських дітей почали з’являтися у російському федеральному банку даних дітей-сиріт серед десятків тисяч дітей. Там журналісти знайшли 22 дитини з Херсонського будинку дитини. В анкетах зазначено, що діти із Криму, а місце народження, а саме Україна, не згадується.
Щонайменше двоє з дітей були влаштовані до російських родин, як повідомили у службі у справах дітей у Криму.

Щонайменше семеро дітей з Херсонського Будинку Дитини повернулися в Україну за сприяння української влади та посередників з Катару. Серед них – Анастасія та Микола Володини, чия мати у лютому цього року їздила за ними до Москви.

Пізніше Анастасія померла в українській лікарні, лише через кілька тижнів після того, як їй виповнилося шість років. Лікар назвав причиною її смерті епілептичний напад. Микола перебуває під опікою української держави, поки його батьки чекають на рішення суду щодо своїх батьківських прав. Інші херсонські діти досі залишаються під владою Росії.