«Та ви нас просто знищуєте!» | Рівненшина

Всеукраїнська он-лайн нарада редакторів друкованих ЗМІ, яку ініціювала НСЖУ, відбулася за участі генерального директора Укрпошти Ігоря Смілянського. Щоб він нарешті почув і вирішив головну проблему – вчасної доставки видань передплатникам!

Бо тут і локальні, й обласні, і всеукраїнські газети в одному човні, який, на жаль, усе далі заглиб­люється під воду через такого, з дозволу сказати, «партнера». А в редакторів у кожному куточку України ой як накипіло! Принаймні, жоден із них (!) не помітив поліпшення якості послуг, попри суттєве зростання поштової складової в 2024-му році. Навпаки: чекають-виглядають люди передплаченого видання тепер… іще довше! А часто й взагалі не можуть дочекатися (про ці конкретні випадки ми сповіщаємо щономера). І хоча Смілянський левову частку відповідальності традиційно намагався перекласти на зменшення кількості пенсіонерів (?) та війну, редактори вважають геть по-іншому.
«У нас тиражі впали не з війною, а відтоді, як з’явилися пересувні поштові відділення! До речі, їх працівники зовсім не бажають займатися передплатою, тому й це ми робимо самі, силами трьох людей, які залишилися в редакції. Тобто, і писати, й верстати, і кошти на виживання шукати, ще й передплатою та доставкою самим займатися, – чи не забагато буде?» – риторично питає редакторка з Кам’янського на Дніпропетровщині Наталія Долгіх.
«У нас також працює лише три людини. І чимало часу витрачаємо на комунікацію з поштовиками з тієї ж причини – невчасної доставки газети. Повірте, б’ємося з останніх сил. Вочевидь, це не наша, а ваша робота, кошти за яку сплачені наперед», – каже редакторка газети «Новини Шумщини» з Тернопілля Алла Омельчук.
«На весь наш Верховинський район Івано-Франківщини залишилося три листоноші, – решта скорочені! Листоноша має бути в кожному пересувному відділенні. Бо як інакше донести газету на 6-8 кілометрів у гори? Оскільки вона постійно не доходить до адресата, тираж упав із чотирьох до 1,5 тисячі», – намагався достукатися до головного поштовика країни редактор «Верховинських вістей» Дмитро Кіращук.
«А що ми заробимо при складній логістиці та таких мізерних обсягах?» – тут таки вмикає калькулятор Смілянський. І зовсім не хоче чути, що це – речі взаємопов’язані! Сьогодні не доставив газету – завтра втратив іще більше! Та якщо поштові втрати є чим перекрити, то в редакцій вихід один – припиняти видання газет. І позбавити людей, які й без того потерпають від складних умов життя, правдивої інформації. Де, скажіть, державницьке мислення в топ-чиновника стратегічного підприємства, єдиний засновник і акціонер якого – держава в особі Мінінфраструктури? А де – звичайнісінька порядність: відпрацювати гроші, які вже отримало відомство за передплату?!
Хронічно не вистачає листонош і на прикордонних територіях: приміром, у Тростянці на Сумщині чи в Ріпках на Чернігівщині (це прикордоння з росією та білоруссю). Немає адресної доставки газети і в прифронтовій Великій Писарівці, повідомив редактор газети «Ворскла» Олексій Пасюга. Хоча там, за словами Ігоря Смілянського, поштарі отримують і так звані бойові доплати.
Він розповів, що у відомстві триває модернізація та цифровізація: будуються нові центри сортування замість застарілих, оновлюється транспортний парк. А всі 1984 пересувні відділення «Укрпошти» щомісяця рейтингуються за трьома основними показниками – доставка пенсій, періодики та прийом платежів. Опиняєтеся внизу рейтингу – працівники залишаються без премій. Причому, стверджує генеральний, усе відбувається під пильним оком розумного обладнання – тобто, йдеться про хронометраж на кожному робочому місці. При цьому, переконує, на оновлених центрах сортувальники вже можуть отримувати до 30 тисяч гривень на місяць замість колишніх 12-ти, – але… розраховуються. Те ж саме – з листоношами, які мають 50 копійок мотивації за кожен примірник газети, доставлений до поштової скриньки. Саме «до скриньки», зо п’ять разів наголосив топ-менеджер, – а їх, бачите, в селян немає: то нехай бодай перерізану пластикову пляшку причеплять… І це звучало так принизливо! Бо людина, яка за свої кревні передплатила газету, точно подбала про те, куди її отримати! «Ми створюємо базу адресатів, у яких немає поштових скриньок», – каже Смілянський. Це означає, що до них газету просто не понесуть: заборонено тепер листоноші заходити в двір, приміром, до інваліда – щоб перемовитися хоч кількома словами… Це по-християнськи, люди добрі? Та й щодо заробітків простих поштовиків лукавите, неповажний пане, ой, лукавите. Або ж вас майстерно вводять в оману ваші офісні підлеглі зі справді захмарними заробітками.
Та саме тому і не йде «реформа імені Смілянського», що в ній немає поваги до людської гідності! Дуже раджу задуматися над цим. Бо для нас, українців, гідність – не порожній звук. Не знаю, як там в Америці, звідки ви до нас приїхали на заробітки, – а на моїй рідній землі так було завжди! Невже ви цього ще не зрозуміли? Тоді читайте історію України, – новітню в тому числі.
Із такими підходами, ви точно не знайдете «золотої кадрової пігулки», якої, як ви бідкалися, у вас немає.
Влучно висловився редактор Жидачівської газети «Новий час» (Львівщина) Андрій Данилець: «Ще в 2017-2018 роках, коли «Укрпошта» працювала без вашого «мудрого» керівництва, газети до читача доставлялися вчасно. Якщо й траплялися поодинокі випадки протермінування номера, все миттєво вирішувалося після дзвінка до керівника місцевого відділення. Тепер у село за кілька кілометрів газета йде довше, аніж посилка до австралійського Сіднею, доставкою якої ви так пишаєтеся. Не знаю, як із посилками, але друковане слово ви знищуєте під корінь, та ще й коштом простого передплатника! У цьому особливий цинізм ситуації».
То – крик душі кожного українського газетяра, який сьогодні вимушено працює майже на волонтерських засадах. Та нікому в державі немає до того діла! От телемарафон «Єдині новини» з мільярдними державними інвестиціями – це, за словами прем’єра Шмигаля, «інформаційна безпека держави». А друковане слово, особливо там, де немає сигналу (а таких територій, на жаль, усе більше), – це тоді що? Але таке слово непідконт­ро­льне владі – схоже, ось він, корінь проблеми! Тож закрадається думка, що відомство Смілянського отримало пряму (або ж за замовчуванням) вказівку донищити незалежну пресу всіма доступними способами.
Тому й блефує поштовик: цього разу пообіцяв чергове «поліпшення» вже у другому півріччі…
• Інна Омелянчук