14:16, 13 вересня 2025 року
Рівненська міська рада намагалась через суди визнати заповіт недійсним.
Про це повідомляють у пресслужбі Рівненського апеляційного суду.
Із матеріалів справи відомо, що заповідачка залишила заповіт, посвідчений секретарем ради депутатів трудящих, зареєстрований у Державному реєстрі, відповідно до якого все своє майно заповіла відповідачці у справі.
Місцевий суд визначив спадкоємиці додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини.
Іншим рішенням суд першої інстанції визнав спадщину заповідачки, яка складається з квартири, площею 57,6 кв м, відумерлою та передав її міській територіальній громаді в особі міської ради.
Рівненський апеляційний суд це рішення скасував та відмовив міській раді у задоволенні позову про визнання спадщини відумерлою, задовольнивши позовні вимоги відповідачки.
Оскільки право власності територіальної громади в особі міської ради на спірну квартиру було припинено, спадкоємиця звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Натомість міська рада подала позов до відповідачки про визнання недійсним заповіту.
Підставами для такого рішення міська рада вказала, що у заповіті не вказано місце його складання, не зазначені прізвище та ініціали посадової особи, яка посвідчила цей заповіт, а місце проживання заповідачки не відповідає її паспортним даним.
Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції в ході дослідження доказів, правильно пославшись на норми законодавства, що діяло на час вчинення заповіту, спростував всі аргументи позовної заяви та правомірно відмовив міській раді у задоволенні позовних вимог.
Спадкові відносини у даній справі виникли при складанні заповіту у 2000 році, тобто застосуванню підлягають положення ЦК УРСР 1963 року, і спір про визнання заповіту недійсним має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент його вчинення.
Місцевий суд достовірно встановив дату вчинення заповіту, посвідченого секретарем ради народних депутатів. Указане підтверджується, у тому числі, заявою про реєстрацію архівних заповітів та довідкою міської ради.
Норми ЦК УРСР не передбачали визначення нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у заповіті адреса заповідачки не відповідає її паспортним даним і це є підставою для недійсності заповіту.
– Нормами спадкового законодавства не передбачено такої підстави для визнання заповіту недійсним як неправильне зазначення місця проживання. Це не впливає на форму заповіту.
Щодо покликань в апеляційний скарзі як на підставу визнання заповіту недійсним через відмінність підпис у заповіті від підпису заповідачки у паспорті, то, на думку апеляційного суду, вони є безпідставними, – йдеться у рішенні суду.
Зазначається, що позивач не подавав клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Зважаючи та такі обставини, колегія суддів залишила оскаржене міською радою судове рішення, яким їй відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту без змін, відхиливши апеляційні вимоги позивача.
Коментувати post