Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) надало ЛУКОЙЛу ще три тижні для узгодження продажу його міжнародних активів, продовживши дію тимчасової ліцензії до 13 грудня 2025 року. Ліцензія дозволяє укладати лише «контингентні» угоди, що набудуть чинності лише після окремого погодження OFAC. Це рішення ухвалено на тлі зростання геополітичного тиску та невизначеності щодо майбутнього одного з найбільших російських енергетичних операторів за кордоном.
Ліцензія не послаблює санкцій, але забезпечує контрольований механізм виходу, який має мінімізувати ризики для ринків під час зміни власності на ключові активи.
ЛУКОЙЛ залишається найбільш міжнародно присутнім серед російських нафтових компаній із портфелем активів вартістю близько €14 млрд, до яких належать:
-
Три нафтопереробні заводи в Європі
-
Частки у видобувних проєктах у Казахстані (Карачаганак, Тенгіз), Узбекистані, Іраку, Мексиці, Гані, Єгипті та Нігерії
-
Сотні автозаправних станцій у Європі та США
-
Логістичні об’єкти та термінали, пов’язані з каспійськими та середземноморськими маршрутами постачання
Санкції вже ускладнили роботу компанії в Іраку, Фінляндії, Болгарії, а також зірвали проєкт з видобутку газу в Румунії.
У першій половині року ЛУКОЙЛ намагався продати частину активів трейдеру Gunvor, однак угоду було заблоковано США, що посилило ризики втрати активів без компенсації.
Механізм відтермінування переслідує кілька ключових цілей:
1. Запобігти енергетичним шокам у Європі
Різке припинення роботи, наприклад, НПЗ у Бургасі могло б спричинити дефіцит пального в регіоні.
2. Забезпечити перевірених покупців
Вашингтон прагне уникнути переходу активів під контроль проксі-структур у дружніх Росії юрисдикціях.
3. Зберегти санкційний тиск
Усі угоди залишаються під прямим контролем OFAC, що дозволяє США утримувати політичний та стратегічний вплив до моменту закриття кожної транзакції.
За даними Reuters, один із найбільших американських інвестфондів The Carlyle Group вивчає можливість купівлі частини активів ЛУКОЙЛу. На ринку також фігурують інші потенційні покупці:
-
Середньосхідні державні енергокомпанії, які розширюють присутність у downstream
-
Нафтогазові оператори Центральної Азії, зацікавлені у частках у видобувних проєктах
-
Фонди приватного капіталу, що шукають активи зі знижкою
-
Європейські трейдери, для яких цікавими є логістичні потужності
Але кожна угода потребуватиме окремого дозволу США, що фактично дає Вашингтону право вето на будь-яку транзакцію.
Паралельно Велика Британія видала ліцензії, які дозволяють компаніям та банкам працювати з болгарськими активами ЛУКОЙЛу до 14 лютого 2026 року.
Європейська комісія не видавала індивідуальних рішень, але уважно стежить за ситуацією, оскільки один лише НПЗ у Бургасі забезпечує значну частину пального Болгарії, Румунії та Греції.
Таке узгодження дій між США та Великою Британією свідчить про формування спільної стратегії: фазований і контрольований вихід російської компанії з міжнародних ринків.
Ризики для ЛУКОЙЛу: списання активів та регуляторні дії держав-господарів
1. Вимушена втрата активів
Якщо покупців не вдасться знайти або OFAC не схвалить транзакції, активи у ряді країн можуть бути піддані блокуванню чи націоналізації.
2. Нестабільність у Європі
Уряди Болгарії, Фінляндії та Румунії розглядають моделі переходу контролю над частиною інфраструктури.
3. Вразливість upstream
Партнери в Казахстані, Іраку та Мексиці вже посилили контроль над участю російських компаній.
4. Фінансовий тиск
Невизначеність із продажем активів погіршує показники ліквідності та обмежує інвестиційну діяльність компанії.
Що далі — три сценарії
Сценарій 1: Контрольований продаж (найімовірніший)
ЛУКОЙЛ знаходить перевірених інвесторів, а США схвалюють угоди. Вихід відбувається поступово та без різких ринкових потрясінь.
Сценарій 2: Регіоналізований перехід власності
Країни-господарі (Болгарія, Казахстан, Ірак) сприяють локальним покупцям або державним структурам, що перебирають контроль.
Сценарій 3: Вимушене позбавлення активів (ризиковий)
Невдача із пошуком покупця або блокування угод США може призвести до повної втрати активів у низці юрисдикцій.
Глобальні наслідки для енергетичних ринків
-
Балкани: зміна власника НПЗ у Бургасі може переформатувати постачання пального у Південно-Східній Європі.
-
Каспійський регіон: поступове зменшення впливу російських операторів у Центральній Азії.
-
Близький Схід: посилення обережності щодо російських проєктів після 2022 року.
-
Європа: перехід контролю над логістичними активами зменшує російський вплив на енергетичну інфраструктуру.
Багаторічне розгортання ЛУКОЙЛом міжнародної мережі перетворюється на один із найбільших геополітичних процесів реструктуризації в енергетичній сфері за останнє десятиліття.
Коментувати post