17:36, 11 липня 2025 року
Митрополит Рівненський і Острозький Іларіон звернувся до прихожан УПЦ МП.
Про це повідомляють у пресслужбі Рівненської єпархії ПЦУ.
Приводом до цього стало офіційне виявлення ознак афілійованості Київської митрополії з РПЦ.
– Возлюблені у Христі брати і сестри! Дорога громадо Рівненщини!
Сьогодні, коли серце України обпалене війною, коли на нашій землі щоденно звучать тривожні сирени, гинуть найкращі сини і дочки, а ворог не зупиняється перед нічим, ми маємо називати речі своїми іменами.
Опубліковані висновки Державної служби з етнополітики і свободи совісті ще раз підтвердили те, що для багатьох із нас давно стало болючою реальністю: Київська митрополія так званої «Української православної церкви», яка досі діє в багатьох населених пунктах нашої області, фактично залишається частиною Російської православної церкви. А отже — частиною релігійної структури, яка прямо й безсоромно підтримує російську агресію проти України, благословляє окупантів, духовно обґрунтовує геноцид нашого народу.
У нашій єпархії від початку повномасштабного вторгнення ми постійно піднімали голос правди. Ми говорили, що байдужість — це форма зради. Ми застерігали, що тиша в храмі, де мають звучати молитви за Україну, — це не духовна нейтральність, а прихована підтримка агресора.
Ми не виступаємо проти людей. Ми не закликаємо до ворожнечі. Але ми закликаємо до чесності — перед Богом, перед своєю совістю, перед нашими полеглими Героями. Ми закликаємо громади Рівненщини до єдності довкола Помісної Православної Церкви України — Церкви, яка була поруч із народом у найтяжчі дні війни; Церкви, яка не мовчить, не ховається, не грає в політичні ігри, а стоїть пліч-о-пліч із тими, хто бореться і молиться за Україну.
Настав час духовного очищення і тверезого вибору.
Я звертаюся до всіх священників і мирян, які ще залишаються у підпорядкуванні структур, афілійованих із москвою: схаменіться. Церква — це не папери й титули. Це — живе Тіло Христове, яке не може бути розділене між правдою і брехнею, між свободою і рабством, між Україною і «русскім міром».
Ми не ділимо людей на «своїх» і «чужих». Ми відкриті до діалогу, до примирення, до об’єднання. Але ми більше не можемо заплющувати очі на факти, які свідчать про пряму небезпеку для духовного, культурного і національного майбутнього України.
Сьогодні, як ніколи, ми потребуємо єдності — справжньої, не формальної. Єдності у молитві, у правді, у боротьбі за душу народу. Єдності, яка стає щитом проти брехні та зброєю проти зневіри.
Нехай Господь благословить кожного, хто шукає істину, і зміцнить тих, хто вже стоїть на сторожі духовної незалежності. Закликаю до молитви за духовне прозріння, за мир, за перемогу і за те, щоби Церква Христова в Україні була вільною, єдиною і живою.
Discussion about this post