06:50, 19 грудня 2025 року
Сергій на позивний "Серж" належить до покоління, яке встигло пожити “мирним життям”, побудувати кар’єру та стати в стрій.
Історію військовослужбовця оприлюднили у пресслужбі бригади ТрО Рівненщини "Горинь".
У 2006 році Сергій закінчив навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування. Після вишу працював у різних фірмах, переважно пов’язаних із торгівлею.
“Уміння планувати, встигати, контролювати деталі — усе це згодом знадобилось вже на війні”.
До лав Збройних сил України Сергій потрапив 24 лютого 2023 року, рівно в першу річницю повномасштабного вторгнення.
Спонукали дві речі:
“По-перше — моя сім’я. Захист її — це пріоритет №1.
По-друге — усвідомлення, що від нас агресор просто так не відстане, а його офіційні заяви — це все маячня”.
Позивний “Серж” – це не вигадка війни, а відлуння студентських років.
"Ще під час навчання у виші одногрупники почали мене так кликати, а потім підхопили й друзі”.
На фронті це ім’я стало другим — тим, яке звучить у раціях, у наказах і побратимських зверненнях.
Про своїх побратимів “Серж” говорить коротко, але дуже точно:
"Тут немає випадкових людей, кожен усвідомлює чому тримає зброю саме на цьому рубежі”.
Удома на Сергія чекають дружина, син і мама. Саме вони — його головний тил і головний мотиватор.
"Не хочеться, щоб мій син зовсім втратив дитинство, а в майбутньому пішов на нікому непотрібну, крім плешивого, війну. Хочу, щоб родина будувала та втілювала плани на майбутнє в мирі та без страху війни".
Після закінчення війни “Серж” мріє про відпочинок із родиною в невеликому будиночку, десь подалі від цивілізації та ближче до озера. Каже, що таких варіантів уже має кілька в голові.
“Найперше — надолужити час із сім’єю, який довелося забрати війні. Потім хочеться зустрітися з друзями. А далі — повернутися до тієї самої буденної, довоєнної рутини, яку колись сприймали як щось звичайне, а тепер — як привілей мирного життя”.
Коментувати post