– Бояться геть усі. А кому не страшно? – так починає свою розмову 26-річний Юрій на псевдо «ГУГЛ». – Що я скажу ухилянтам?! Рано чи пізно там побувають усі. Їх час теж настане. Війна триває, а людський ресурс закінчується…
І обличчя нашого Героя стає сірим від споминів….
– Найтяжче – витягувати своїх хлопців, особливо їх втрачати… – так говорить Юрій про ті часи, коли в складі окремого стрілецького батальйону виконував завдання на лінії зіткнення.
А почалося все 26 лютого 2022 року, коли молодий чоловік прийшов під стіни ТЦКСП Рівненської області (м. Костопіль), щоб долучитися до лав наших Захисників. Однак, люду було стільки, що лишень 28 лютого він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Так звичайний програміст-айтішник став стрільцем.
Саме тому «ГУГЛ». А як могло бути інакше?!
Спочатку була зачистка населених пунктів Козацьке та Духанівка, що на Сумщині. Там було бойове хрещення нашого Героя. Потім з осені 2022 року до зими 2023 року була оборона Бахмуту.
– Ми думали, що тут надто тяжко. Але потім зрозуміли, що це далеко не так. Адже тут можна було заховатися за будинком, кущі та дерева теж були хоч якимось, але сховком…
– А потім настало справжнє пекло… – так Юрій говорить про утримання позицій біля населених пунктів Оріхове, Василівка, Громове.. – Довкола майже гола місцина. Сховатися немає як. А утримувати позиції потрібно… В першому ж бою з тридцяти побратимів більшість стали трьохсотими, і поранення були далеко не легкими…
Далі були Торецьк, Дружба, Іванівське. Та чи й згадаєш усі ті містечка та селища, які доводилося виривати з лап ворога…
Навесні 2023 року під час штурму наш Герой отримав осколкове поранення від 120-мм міномету. Було тривале лікування, і там на лікарів чекав справжній сюрприз.
– Я просто мав другу групу інвалідності пожиттєво. І коли йшов мобілізовуватися до ТЦКСП, нікому про це не сказав. Та і не до того тоді усім було. А тут, після усіх обстежень, лікарі виявили мою хворобу. І вирок їх був однозначним – обмежено придатний до військової служби із забороною проходити службу в бойових підрозділах. Так я опинився в роті охорони Рівненського обласного ТЦКСП і теж на посаді стрільця.
Наш скромний співрозмовник промовчав, що за збереження життя особового складу та вольові якості він нагороджений відзнакою командувача військ оперативного командування «Захід» та медаллю «За оборону міста Бахмут».
Герої – вони такі…
Ми пишаємося своїми Героями!
Discussion about this post