«Ніколи не лякайте дітей інтернатом!» – львів’янка про рік життя без родинного тепла | Рівне сьогодні

10:38, 05 березня 2025 року

Кожна дитина має зростати в родині. Якщо біологічної немає – важливо, щоб була альтернатива: прийомна сім’я, усиновлення або опіка/піклування. Адже саме у сімейному середовищі дитина може розвиватися, відчувати підтримку та втілювати свої мрії.

Чому це так важливо? Як насправді виглядає життя дитини, яка залишилась без родини та опинилась в закладі? Про це розповідає львів’янка Діана Кіт.

Коли у 12-річної Діани померла мама, її життя розділилося на «до» і «після». Вона втратила не лише найближчу людину, а й відчуття захищеності, тепла і довіри. Той день залишив у пам’яті не лише біль втрати, а й глибокий сором і страх. Так вона потрапила до притулку.

«Холод, самотність, ізольованість» – так описує Діана свої чотири місяці в закладі. У притулку не було близьких, не було людини, якій можна довіритися. Щоденник став єдиним другом, куди вона записувала свої думки. Мрій у цих записах не було – лише роздуми про втечу чи навіть самогубство, аби припинити цей біль. Звернутися до психолога вона боялася, щоб не опинитися в ще гіршому місці – психіатричній лікарні.

Але через рік Діана знайшла новий дім у прийомній родині. Тут їй дали простір, можливість висловитися, зрозуміти, що таке справжня сім’я. Родина стала для неї тим, чого вона ніколи не знала: місцем, де не потрібно самій піклуватися про дорослих, хвилюватися, що вдома закінчиться їжа чи залишиться ввімкнений газ. Це було для неї відкриття: у сім’ї піклуються про дитину, а не навпаки.

Тепер Діана – молода волонтерка, яка допомагає дітям-сиротам та дітям без батьківської турботи. Вона знає, як це – відчувати себе самотньою і нікому не потрібною. І вона прагне змінити це для інших дітей. Її місія – допомогти їм адаптуватися, підтримати і дати те, чого їй самій колись так бракувало: увагу, людське тепло і віру в себе.

«Ніколи, навіть жартома, не лякайте своїх дітей, що віддасте їх у дитячий будинок! Дитячий будинок – це в’язниця!» – каже Діана.

Її історія – ще одне свідчення того, що дитині потрібна родина.Саме тому так важливо розвивати сімейні форми виховання, підтримувати усиновлення, прийомні родини, патронат та наставництво. Діти повинні рости в сім’ях – лише так вони отримають шанс на щасливе майбутнє.

Діана Кіт стала героїнею мультимедійної виставки «Поговори зі мною», організованої за ініціативи Фундації Катерини Осадчої спільно з Міністерством соціальної політики України, Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Фундацією Олени Зеленської, Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) та за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Цей проєкт розповідає історії дітей і дорослих, які свого часу залишилися без батьківського піклування. Проєкт «Поговори зі мною» покликаний показати, що сім’я – це не просто спільний дах над головою, а взаємна повага, підтримка, любов і прийняття одне одного.

Більше історій та інформацію про те, як допомогти дітям в інтернатних закладах або стати родиною для дитини, можна знайти на порталі www.dity.gov.ua.