Володимир Вишневський народився у 1979 році в селі Біле Миляцької громади.
У 2015–2016 роках проходив службу за частковою мобілізацією. Вдруге був призваний на військову службу 26 березня 2022 року. Служив заступником командира бойової машини — навідником-оператором 3-го гірсько-штурмового відділення 1-го гірсько-штурмового взводу 2-ї гірсько-штурмової роти.
З лютого 2025 року старшого сержанта вважали зниклим безвісти після артилерійського обстрілу на Бахмутському напрямку.
14 жовтня 2025 року було офіційно підтверджено загибель захисника, який загинув 9 лютого 2025 року.
Іван Ясеновський народився 10 вересня 1982 року в селі Миколаївка.
Захисник навчався у Миколаївській та Повчанській школах, а згодом – у Козинській автомобільній школі.
Чоловік жив і працював у рідній Миколаївці. Він був працьовитим, спокійним, відповідальним і щирим. Охоче приходив на допомогу. Був дбайливим сином, люблячим чоловіком і турботливим батьком.
У серпні 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Захисник проходив службу в 214-му окремому штурмовому батальйоні.
Воїн боровся проти російських окупантів на найскладніших напрямках — Бахмут, Часів Яр, Покровськ. Після отриманих травм та контузій він продовжив службу у тиловому підрозділі.
За мужність, відвагу та відданість справі захисту Батьківщини Іван був нагороджений “Золотим хрестом” і відзнакою “Ветеран війни”.
На жаль, життя захисника обірвалося 20 жовтня 2025 року.
Прощання з воїном відбулося 23 жовтня.
Михайло Коробей народився 16 листопада 1986 року у селі Іваннє Привільненської громади.
Чоловік став на захист України ще у 2014 році, коли розпочалася російська збройна агресія.
Пройшов найгарячіші ділянки оборони на Донецькому, Луганському та інших напрямках. Михайло отримав численні контузії та поранення.
У 2022 році на початку повномасштабного вторгнення він, не вагаючись, добровольцем знову став до лав Збройних сил України, продовжуючи героїчно захищати волю нашої країни.
За мужність та зразкове виконання завдань воїн був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України, грамотами командирів військових частин за проявлену мужність та сумлінне виконання поставлених завдань.
На жаль, важка хвороба змусила захисника покинути лави війська і забрала його життя.
Поховання захисника відбулося у його рідному селі Іваннє.
Іван Козак народився 9 жовтня 1997 року в селі Рокитне.
Навчався у Рокитнівській ЗОШ №2, а згодом – у Рокитнівському ПТУ, де здобув професію маляра-штукатура. Працював на сезонних роботах, а після одруження переїхав до Березного. Для рідних він був турботливим сином та братом, люблячим чоловіком і батьком.
Солдат, Козак Іван захищав Україну в складі окремого стрілецького батальйону з березня 2022 року. З вересня 2025 року обіймав посаду майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону. Побратими знали його під позивним «Куток».
Загинув чоловік 16 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
За роки служби був відзначений низкою нагород, серед яких — медаль “За оборону рідної держави”, нагрудні знаки “За зразкову службу ЗСУ”,”Честь і слава” та “Ветеран війни”.
Поховали захисника на Алеї Слави міського кладовища в урочищі “Лукавець”.
В Івана залишились дружина та донька.
Вічна пам’ять та слава військовослужбовцям.
Коментувати post