10:27, 13 березня 2026 року
В історії України є не одне ім’я, яке тоталітарна радянська система воліла би знищити назавжди. Адже попри гніт, заборони та загрозу смерті, українці намагались зберегти свою державність навіть у підпіллі. Всім знайоме ім’я Романа Шухевича – головного командира УПА і доволі часто в історіях про нього можна почути про Марію Римик. Це – людина з надзвичайною витримкою і відданістю, яку не зламали навіть радянські спецслужби. Вона – зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА, яка діяла під псевдонімами «Наталка», «Маруся» та «Марія».
Еміграційний архів як джерело пам’яті про Марію Римик
У 1974-му році ветерани українського підпілля видали фундаментальний збірник зі спогадами часів визвольної боротьби. Щоправда, зробити це вдалось лише за межами України. Він називався «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики» (Ред. Ольга Соневицька та ін. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Український архів, т. XXVI; Видавець: Діловий комітет земляків Чортківської округи, 1974 р., с. 927).
Саме у цьому збірнику і було описано діяльність, життя та внесок зв’язкової УПА Марії Римик у діяльність українського підпілля 20-го століття.
З-за парти гімназії – у підпілля
Освіту Марія Римик здобувала у Чортківській гімназії на Тернопільщині. Це був не просто навчальний заклад, а справжній осередок українського патріотизму та вільного духу. У цьому закладі виховували покоління, котре невдовзі стало інтелектуальним та моральним осердям України.
У нелегкі часи 20-го століття навчання у гімназії для Марії та її ровесників було не тільки як форма здобуття освіти, але і як форма загартування сили волі та патріотичного духу. Маючи неабияке бажання боротись за свою країну, вона залишила навчання і доєдналась до національно-визвольного руху.
Абсолютна чесність і кришталевий характер
Саме так характеризують пані Марію учасники підпілля, котрим вдалось виїхати за кордон і видати збірник зі спогадами. Ось три основні тези зі збірника, якими описували Марію Римик:
- Абсолютна чесність — на неї можна було покластися в найкритичніший момент.
- Моральна чистота — попри жахи війни, вона зберігала людяність і високі ідеали.
- Незламність — як кришталь, який може розбитися, але ніколи не зігнеться.
Найвищий рівень довіри та ідеальна пам'ять
Це ідеальні характеристики для зв’язкової УПА. Автори емігрантської збірки, які теж були учасниками підпілля, описують її як людину з надзвичайно сильним характером і силою волі. Саме її вчинки стали підставою для вшанування в ієрархії ОУН. Марія Римик цілком усвідомлювала відсутність права на помилку та загроза життю, однак, це не зупиняло її. За це і отримала найвищий рівень довіри від командування та особисто Романа Шухевича.
Вона працювала у середовищі найвищої конспірації під псевдонімами «Наталка», «Маруся» та «Марія».
«Живий архів» українського підпілля
У часи, коли не існувало месенджерів, телефонів чи іншого зв’язку, окрім як особиста розмова чи листів (які були небезпечні), Марія Римик стала справжнім «живим архівом». Її феноменальна пам'ять була носієм координатів криївок, стратегічних планів та шифрів. Права на помилку не було, адже це могло би стати крахом усього підпілля.
Інформація робила пані Римик пріоритетною ціллю для радянських спецслужб. Саме тому зв’язковій доводилось маскуватись, вигадувати нові легенди, прудко змінювати зовнішність. А ще ночувати у лісах, сіні, проходити пішки десятки кілометрів. Усе це для того, аби не дати загарбникам знищити українську державність.
Вміння замаскуватись – можливість вижити
Зникнути у всіх на очах – мистецтво, яке вимагало неабиякої швидкості, впевненості та рішучості. Один погляд міг видати справжню Марію, тож вона вміло розчинялась у натовпі. Успішна зв’язкова могла в момент переодягнутись зі служниці в панянку і навпаки. І мова не просто про зміну одягу, а про манери, говір і впевненість.
Бути уважним до кожної деталі – запорука виживання українського підпілля. Адже навіть зміна положення чашки чи рушника могла свідчити про небезпеку.
«Згинули як воїни УПА»
Про подвиг українського підпілля та Марії Римик, зокрема, описали повстанці-емігранти. З цих спогадів відомо, що вона була серед видатних українських повстанців, котрі прийняли нерівний бій із московськими окупантами.
«Згинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта». Саме такими рядками описується подвиг тендітної молодої українки, котра стала поруч із військом, розуміючи, що варіанту вижити немає.
Останній бій Героїв
23 січня 1947 року в лісі поблизу села Жуків на Тернопільщині в нерівному бою з московськими окупантами загинули: Микола Арсенич («Арсен», «Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим», «Микола», «Михайло») — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, Лицар Золотого Хреста Заслуги; його дружина; охоронець; а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича — Марія Римик («Наталка», «Маруся», «Марія»).
Інформаційне знищення радянською владою
Московським спецслужбам було недостатньо знищити фізично – вони робили все, аби знищити і будь-які усні чи письмові згадки. Так і у випадку з Марією Римик. Цензура, фальсифікація та ярлики перетворили її на «ворога народу».
Втім, всупереч усім «підтасовкам», еміграційні збірники, зокрема «Чортківська округа», стали альтернативним горизонтом правди, що зберіг реальні імена та характери всупереч фабриці забуття.
Повернення правди разом із незалежністю України
Лише через десятки років, зі здобуттям незалежності Україною, розпочався процес поступового відновлення історичної справедливості. Попри те, що певний час все ж відчувалась інерція радянських підходів до правди, істині таки вдалось вийти на поверхню. Цьому сприяло і ухвалення таких документів:
- Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (1991),
- Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» (2015),
- Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» (2025).
Справжня велич – у лаконічності
Марія Римик була бездоганною конспіраторкою. Саме тому ніде не зустрінеться розлогих життєписів про неї. За своє коротке життя вона зробила колосальний вклад у розвиток української державності. «Кришталевий характер» – це фраза-визнання, яка найкращим чином характеризує зв’язкову Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича — Марію Римик.
Підготувала Анджеліка Куніцька
Коментувати post