Відновлення приміщень сільських клубів у Шпанівській та Білокриницькій громадах відкриває нові можливості для інших громад
У нинішніх умовах війни в Україні громадам стало складно передбачати кошти на ремонти соціально-культурних об’єктів, адже існує так звана бюджетна заборона. Тим часом назріла потреба поточного або ж капітального ремонту десятків соціально-культурних об’єктів. Здавалося б, усе зупинилося, і ситуація зайшла в глухий кут. Проте це не так. За період війни у Шпанівській громаді власними силами відновлюють уже другий такий об’єкт.
Першим був клуб у селі Зозів. Вдалося залучити навіть субвенцію з Держбюджету. Адже об’єкт реконструювали як приміщення для ВПО. І це теж виправданий підхід. Зараз, до речі, внутрішньо переміщені громадяни там і проживають. Але це не означає, що так буде завжди. Головне, що приміщення відремонтували, а відтак у будь-який момент його можна буде використовувати за прямим призначенням – тобто для задоволення культурних потреб мешканців с. Зозів.
Інша позитивна історія у Шпанівській громаді – це відновлення занедбаного будинку культури у с. Великий Олексин. Вона почалася не так давно, але зусиллями активістів громади та спонсорів зроблено вже чимало. Тут систематично організовують суботники, куди долучаються небайдужі мешканці громади та підприємці. Тож є наміри в наступному році ввести цей об’єкт в експлуатацію.
Якщо говорити загалом про роль клубів у селі, то треба сказати, що нині вона дещо трансформувалася і її варто переосмислити. Нині навряд чи вдасться когось затягнути в клуб для перегляду кіно, як було раніше, але можна добре продумати модель діяльності клубу сучасності, щоб він сьогодні був функціональним і потрібним у тому чи іншому селі.
Саме такою справою наше видання і займається у співпраці з Білокриницькою сільською радою, реалізуючи грантовий проєкт Української Асоціації Медіа Бізнесу «Організація комунікативного майданчика для створення Центру розвитку, знань та відпочинку в с. Гориньград Другий Білокриницької громади» за підтримки ЮНЕСКО та за фінансування уряду Японії. Попри те, що клуб тут діючий, хоча має вкрай непривабливий вигляд і, зрозуміло, несповна виконує свої функції. Важливо, щоб у громаді було напрацьоване зважене рішення, яке пройде обговорення. Щоб голова громади разом із депутатами у подальшому керувалися цим рішенням, організовуючи ремонтні роботи у цьому закладі.
Те, що клуб у Гориньграді Другому має бути діючим, ні в кого не викликає сумнівів. У ньому є критична необхідність. Бо окрім клубу у селі більше немає нічого, навіть продовольчі магазини позакривалися через збитковість. Тобто клуб, фактично, є єдиним місцем у селі, де можуть зустрічатися його мешканці з метою спілкування.
У ході двох тренінгів у форматі фокус-груп ми напрацювали оптимальну модель діяльності клубу у Гориньграді. Наскільки швидко ця модель буде втілена в життя, залежить не лише від Білокриницької громади, але й від активістів. Дещо вже вдалося зробити у синергії влади громади з активістами. Наприклад, змурували сучасну піч, яка стане справжньою знахідкою при організації публічних заходів у цьому закладі.
Повністю про бачення діяльності майбутнього Центру розвитку, знань та відпочинку, яке запропонували учасники тренінгу, ми напишемо в наступному номері газети після засідання заключного тренінгу, на якому заплановано і присутність голови громади Тетяни Гончарук.
На наш погляд, досвід Шпанівської і Білокриницької громади з відновлення приміщень закладів культури є досить цінним і ним можуть скористатися в інших громадах області, які мають схожі проблеми. Такої ж думки і в Управлінні культури і туризму Рівненської ОДА.
• Михайло Чубай
Коментар:
Любов Романюк,
начальниця управління культури та туризму Рівненської ОДА:
– На рівні держави було розроблено сім пілотних проєктів з відновлення кінопоказу та вісім – зі створення центрів культурних послуг. Ці проєкти передбачали реконструкцію будинків культури та будівництво центрів культурних послуг із дольовою частиною всіх рівнів бюджетів, зокрема державного. На жаль, сьогодні ці програми призупинені через об’єктивні причини, які всім відомі. Проте громади продовжують працювати над тим, щоб приміщення стали більш привабливими для відвідувачів, відповідали запитам мешканців та наповнювалися сучасним змістом. Згадані громади є яскравим прикладом. Є й інші громади, де на базі клубних закладів із залученням коштів від грантової діяльності створені громадські, молодіжні, дитячі та спортивно-реабілітаційні простори, в яких люди мають змогу знайти заняття за інтересами, реалізувати свої здібності, знайти аудиторію для спілкування. Зокрема, у Привільненській громаді було проведено ремонт будинку культури на центральній садибі, а також прийнято рішення про придбання приміщення для клубу у найвіддаленішому селі громади, хоча його населення й не є великим. Серед громад, що активно працюють над розвитком культури, можна назвати Тараканівську, Бабинську, Костопільську, Дубенську, Козинську, Радивилівську та багато інших. Такі ініціативи не лише позитивно впливають на реалізацію культурних потреб мешканців, але й мають величезний вплив на психоемоційний стан громади, сприяючи розвитку здорового дозвілля та підтримці ментального здоров’я у нинішній час.
Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки, які не обов’язково належать
ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію.
Discussion about this post