08:05, 26 вересня 2025 року
Юрій на позивний «Шах» із Рівного у війську перебуває з 2023 року. До того понад десять років він стояв біля верстата — працював токарем. У його планах не було ані камуфляжу, ані фронтових окопів. Але коли настав час — сумніватися не було коли.
Історію воїна розповіли у пресслужбі бригади ТрО "Горинь".
«Що шкодувати? А що робити? Ховатися? Це не варіант. Рано чи пізно все одно прийде і до тебе», — відповідає боєць.
Спершу “Шах” служив у піхоті, пройшов гарячий Куп’янський напрямок. Із грудня — у роті вогневої підтримки 3-го батальйону. Тут його завдання — прикривати побратимів і тримати позиції.
До реальних бойових умов він давно звик.
«Тут усе залежить від ситуації. Немає такого, що не можеш зробити. Маєш — виконуєш. Інакше ніяк».
Серед фронтових спогадів “Шах” з усмішкою згадує лише одне: урятованого кота, якого побратими передали додому. Каже, на війні вистачає історій — жорстких, болючих, кривавих. Та розповідати про них він не хоче.
«Мабуть, тому з усіх історій на війні найближче серцю саме отой котик — символ життя посеред темряви».
У його планах — повернутися до звичної роботи й до рідних. Дружина та мама щодня на зв’язку.
«Як не подзвоню кілька годин — уже десятки пропущених. Хоч щось напиши, аби знали, що ти живий».
“Шах” не приховує: армія для нього не стала покликанням на все життя. Це — місія, яку треба пройти й виконати.
«Не думав залишатися в армії. Якби вибір був раніше — можливо. А коли вже прийшлося… то це інше».
Як і кожен українець, Юрій мріє про завершення війни.
«Скоріше б ця війна закінчилася. Вірте в себе, у побратимів, не падайте духом», — звертається він до тих, хто тільки стане в стрій.
А для всіх українців у нього прості, але найважливіші слова: «Миру, здоров’я, щастя й тихого неба над головою».
Коментувати post