Сьогодні розповімо історію Назарця Сергія — начальника караулу 8-ї державної пожежно-рятувальної частини, який вже майже 12 років бореться з вогняною стихією.
"В школі я романтизував розуміння служби і погонів, хотів носити гарну форму і служити, тому по закінченню 9 класу поступив до Острозького військового ліцею. Але з часом в мене помінялось бачення майбутнього. І після того, як приїхали колишні випускники ліцею та розповіли про своє навчання у вищих навчальних закладах, де готують майбутніх рятувальників — я остаточно визначився із майбутньою професією." – поділився спогадами наш герой.
Коли ми запитали в Сергія про найпам'ятніші виклики він розповів, що це були його перші виїзди. "Очі бояться, а руки роблять" – якось так я б описав початок свого робочого шляху. Стараєшся згадати одразу все чому вчили та хвилюєшся аби зробити все правильно."
" Як сьогодні пам'ятаю виклик на якому ми з караулом врятували жінку. Надійшов виклик про пожежу на 4-му поверсі п'ятиповерхівки, коли ми прибули і провели розвідку виявили жінку в одній із кімнат. Хоч вона і була дезорієнтована, але в свідомості. Вивели її на свіже повітря і передали медикам. Як кажуть в нашій службі — проживи одне життя, а врятуй тисячі."
Сергій – рятувальник, який ніколи не зупиняється на досягнутому. Він постійно вчиться, адже знає, що кожна нова навичка може врятувати життя. Молоді колеги, які приходять у службу з палаючими очима, надихають його на ще більші звершення.
Сучасні технології та техніка, з якою він працює, кардинально відрізняються від тієї, що була на початку його кар'єри. І якщо раніше люди не завжди розуміли важливість роботи рятувальників, то зараз все частіше висловлюють свою вдячність.
"Моє кредо просте: бути там, де потрібна допомога, і робити все можливе, аби врятувати життя та майно людей, незважаючи на ризики." – підсумувам Сергій.
Discussion about this post