Згідно з досягнутою домовленістю, ЄС має щороку закуповувати енергоресурси на $250 млрд, зокрема природний газ, нафту та ядерні технології, включаючи модульні атомні реактори (SMR). Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що розрахунки базуються на стратегічному курсі ЄС — відмові від російських енергоносіїв на користь більш доступного американського скрапленого природного газу (СПГ).
Однак обсяги закупівель викликають серйозні сумніви. За весь 2024 рік імпорт енергоресурсів із США становив менше $80 млрд, а загальний експорт енергоносіїв із США — трохи більше $330 млрд. Економіст TS Lombard Давіде Онелья назвав заявлену суму «безглуздою та недосяжною», оскільки «ані ЄС не здатен так різко збільшити попит, ані США — пропозицію».
Угода між фон дер Ляєн і Трампом, підписана в Шотландії, по суті є політичною домовленістю, а не юридично обов’язковим договором. ЄС поки не оприлюднив деталей і не пояснив, як планується стимулювати приватні компанії до купівлі або продажу американських енергоносіїв. Також залишається неясним, чи будуть інвестиції європейських компаній в енергетичний сектор США зараховуватись у рамках цієї угоди.
Постачання ядерних технологій, зокрема SMR, теоретично могли б становити суттєву частку в обсязі $750 млрд. Однак перші комерційно придатні модулі очікуються не раніше 2030 року, що робить такі постачання нереалістичними у зазначені терміни.
Єврокомісар з торгівлі Марош Шефчович заявив, що «ці цифри є досяжними», додавши, що в Європі спостерігається «ядерне відродження». Водночас, навіть з урахуванням зростання закупівель американської нафти — у першій половині 2025 року країни ЄС імпортували 1,53 млн барелів на добу на суму приблизно $19 млрд — досягти рівня $250 млрд на рік видається вкрай малоймовірним.
Збільшення обсягів закупівель також може створити труднощі для європейських нафтопереробних заводів, яким необхідна збалансована сировинна база для виробництва бензину та дизеля.
На думку аналітиків, угода має радше політичне значення, спрямована на підтримку нових проєктів з виробництва СПГ у США, ніж на реальну торгівлю. Американським виробникам потрібні довгострокові контракти для залучення фінансування, і ЄС може відіграти в цьому роль. Але навіть якщо інвестиції будуть схвалені найближчим часом, реальні постачання, ймовірно, почнуться вже після завершення президентського терміну Трампа.
Крім того, СПГ із США не має фіксованих напрямків постачання, і європейські покупці можуть перепродавати його до вигідніших азійських ринків, що ставить під сумнів стійкість такого імпортного каналу.
Джерело: Bloomberg
Discussion about this post