Здавна село Глинне славилося покладами білої глини, звідки і дістало свою назву. А нагадують про це старі закинуті глиняні копанки в урочищі Юзефін. Свого часу ця місцевість носила назву Старе Глинище, що й зафіксовано в «Інвентарному описі фільварка Юзефін» за 1805 рік. Зараз це територія НПП «Пуща Радзівіла». Перша письмова згадка про Глинне відноситься до 1451 року. Між іншим, однойменні села є ще у Дрогобицькому районі Львівщини та у Підкарпатському воєводстві Польщі.
Протягом століть місцеве населення видобувало такий незамінний будівельний матеріал для своїх потреб – для мурування печей, груб, побілки стін тощо. Ще донедавна, мабуть, не було такої хати в наших селах, яка б не була побілена юзефінською глиною. Вже в першій половині ХІХ ст. набуває поширення промислове застосування цієї корисної копалини. Так, в інвентарі фільварку Юзефін за 1837 р. детально описується шопа (накриття на опорах) для формування цегли та піч для її випалювання. Ще у 2008 р. мені вдалося натрапити на цікавий допис на одному з білоруських краєзнавчих сайтів – «… вище за течією Ствиги, неподалік села Храпунь, біля озера серед лісу стояв панський маєток. Хороми, значить; і садиба панська так і називалась – Хоромне. І володів пан фарфоровим заводом, сировину до якого доставляли з урочища Юзефін, біля села Глинне, яке славилося своїми покладами білої глини…»
У першому переписі населення, здійсненому польською владою 30 вересня 1921 р., Юзефін представлений як цегельня, в якій налічувалося 2 будинки і проживало 6 осіб. До речі, у 1925 р. відомий польський геолог Станіслав Малковський проводив геологічну розвідку щодо покладів каоліну в районі Юзефіна та Біловіжа.
У повоєнні роки згоріли всі будівлі в Юзефіні, а цегельня встояла, так як знаходилася за кількасот метрів від них. Виробничий процес поволі налагодився, і вона проіснувала аж до 1964 р., вже як підрозділ Рокитнівського промкомбінату.
Дивно, що підтверджено стільки документальних фактів про існування цегельні, але ще жодному досліднику не вдалося натрапити на саму цеглу з юзефінським маркуванням! Тож виникає така думка, що можливо весь товар йшов на продаж, а для місцевих потреб нічого не залишали. Чи все-таки хтось знайшов цей незаперечний артефакт, але скромно відмовчується?
Іван Скаковець. Фото автора.
Коментувати post