В день українського Добровольця хочемо розповісти про одного з них.
Він – звичайний собі український хлопець. Без особливих якихось досягнень у житті. Жив своїм звичайним життям слюсаря-ремонтника. Жив доти, допоки 24 лютого 2022 року не почалося повномасштабне вторгнення. І вже зранку 25 лютого наш 22-річний Олександр пішов на штурм територіального центру комплектування та соціальної підтримки в м. Рівне.
– Народу було стільки, що й не проштовхнутися, – згадує Олександр. – Вистоявши півдня, не домігся результату. По обіді вирішив спробувати ще раз.
І удача посміхнулася хороброму хлопцеві. Вже ввечері він увійшов у приміщення ТЦКСП та був мобілізованим.
Так почалася нова сторінка життя 22-річного юнака, родом з Рівненщини.
– До бойової частини чомусь не направили. Певно, через мій вік. Так почалася моя служба в Рівненському обласному ТЦКСП. Добре прислужилося мені вміння водити автомобільний транспорт. Неодноразово з початку повномасштабного вторгнення здійснював рейди до підрозділів, що виконували бойові завдання на лінії вогню. От саме тоді і закралося бажання йти служити до бойової частини.
– Звісно ж, виконувати завдання в ТЦКСП теж важливо. Адже формувати підрозділи та займатися укомплектуванням наших Збройних Сил – робота ще та, я вам скажу.
І ось вже 24-річний юнак, двічі молодий татусь, виконує завдання у складі бойового підрозділу – легендарного розвідувального батальйону, що стоїть на обороні кордонів нашого рідного Запоріжжя.
Коментувати post