Доклав зусиль для створення міцної Бабинської громади | Рівненшина

Свого часу, ще будучи Горбаківським сільським головою, Володимир Бойко категорично не сприймав ідею утворення однієї громади в межах колишнього району, що призвело б до деградації сіл. Вважав, що громади мають створюватися дов­кола потужних сільських рад. Час засвідчив, що він таки мав рацію.  Після довгих дискусій Горбаківська сільська рада приєдналася до Бабина. Це стало результатом компромісу. У 2020 році Володимир Бойко й очолив Бабинську громаду, обігнавши за кількістю голосів виборців свого найближчого конкурента утричі. І це при тому, що він не місцевий, народився на Полтавщині, впродовж тривалого часу працював в освіті в Криму, а на Рівненщину переїхав лише на початку 2000-х.
У Горбакові він зробив реальні речі – добився завершення будівництва школи, реконструкції дитсадка, зведення нової амбулаторії, привів до порядку дороги. Люди все це оцінили і пішли за ним навіть у склад іншої громади.

Нині до Бабинської громади входить 11 сіл – Бабин, Горбаків, Підліски, Дмитрівка, Рясники, Дорогобуж, Іллін, Мнишин, Подоляни, Томахів, Шкарів. Села наче і невеликі, але загальна площа території громади  складає 120 квадратних кілометрів, на яких мешкає 7400 осіб. Понад 8 тисяч гривень на рік складають надходження на одного мешканця громади. Це, як зізнається голова, досить непоганий показник у порівнянні з іншими громадами. Скажімо, у тій же Гощанській цей показник складає лише 6,5 тисяч гривень на людину.

За фінансовими результатами минулого року у місцевий бюджет надійшло 55 мільйонів гривень. Громада є фінансово спроможною і жодного разу не опинялася в зоні ризику. Найбільше надходжень до місцевого бюджету – від ПДФО, акцизного збору та орендної плати за землю.
Якщо проаналізувати структуру видатків Бабинської громади, то стає очевидним, що понад 60 відсотків  займає освіта, 10 – органи управління громадою, 8 – благоустрій, 5 відсотків – соцзахист. Решта видатків – незначні і складають менше 4-х відсотків.
На території громади є два  дитячих садочки та два ліцеї з філіями – в Бабині та Горбакові  а також гімназія в Ілліні. Через малу кількість дітей поки що призупинили діяльність філії у Мнишині. Досить критична ситуація у в Томахові, Дорогобужі, Дмитрівці.

Землі промисловості є, а з самою промисловістю дуже проблемно
У Бабинській громаді є 60 гектарів земель промисловості, яка розташована в дуже вигідному місці неподалік міжнародної траси Київ-Чоп, і це великий плюс для громади, оскільки  оціночна вартість цих земель досить висока. Це так звані колишні поля фільтрації, куди перекачували відходи виробництва цукрового заводу і які нині не використовуються за призначенням. Використовувати цю землю і надалі з метою утилізації відходів немає сенсу, оскільки Бабинська громада має шанс бути внесеною у перелік проектів Європейського Інвестиційного Банку щодо реконструкції системи каналізації. А що ж до так званих земель промисловості, то, як мовилося, для громади це великий плюс, що вони є. За сприятливих умов колись вдасться завести на цю землю інвестора, це буде
безумовний економічний прорив. Тут можна збудувати величезний індустріальний парк, де можуть прописатися чимало бізнесових структур. Але для цього треба, щоб завершилася війна і в Україну попливли інвестиції.

Пам’ятник промисловості – навпроти
Промисловість як така на території Бабинської громади відсутня. До речі, єдине промислове підприємство розташоване якраз навпроти приміщення Бабинської сільської ради – Бабино-Томахівський цукровий завод. Нинішній власник заводу, а точніше того, що від нього лишилося, – це підприємство «Акріс Агро», центральний офіс якого знаходиться в Києві. Наразі він повним ходом вирізає та вивозить обладнання цукрового заводу, мотивуючи свої дії тим, що треба зачистити територію. Мовляв, тільки тоді цей майданчик біля міжнародної траси користуватиметься попитом і матиме справжню ринкову ціну.
 

Без належного рівня народжуваності  громада не має майбутнього
Проблема стану доріг у Бабинській громаді залишається гострою, особливо у межах колишньої Бабинської сільської ради.
– До війни по Горбаківській сільраді ми щороку робили 14-15 вулиць з асфальтованим та білощебеневим покриттям, у минулому році змогли зробити  лише одну асфальтовану і шість  доріг частково відремонтували, – констатує Володимир Бойко.
У Бабинській громаді поки що не стали створювати свого комунального підприємства, яке б займалося вивезенням сміття, а знайшли механізм взаємовигідної співпраці в цьому плані зі Шпанівською громадою.
Не соціальні, і не побутові проблеми нині найбільше турбують керівництво Бабинської громади, а демографічна ситуація.

Проблема народжуваності загострилася з початком російської агресії щодо України. Значна частина людей продуктивного віку виїхала за межі України. А надто тривожні дзвіночки з’явилися вже торік. Так, за минулий рік на території громади померло 113 осіб, а народилося лише 49. Якщо така ситуація повторюватиметься й надалі, то може статися так, що у новозбудованих школах та дитсадках скоро буде нікому вчитися. Села повільно вимирають за рахунок різкого зниження народжуваності. Люди, які повертаються у громаду з міст, проблеми не вирішують, бо йдеться в основному про людей старшого віку.
– Володимире Івановичу, обсяг надходжень у казну громади в минулому році був вагомим, чи плануєте цьогоріч збільшення доходів громади? – запитую наостанок Володимира Бойка.
– Безумовно, якщо громада розвивається, то і заробляти маємо більше.
• Василь Бурченя