Образ Почаївської Божої Матері — святиня, яка протягом століть є джерелом захисту, втіхи, надії та сили для нашого народу. Серед безлічі чудотворних ікон Пречистої особливо близькою для нас є Почаївська. Цей образ став надією й захистом у найважчі часи. Ми знаємо, як ця святиня, дарована митрополитом Неофітом і передана графинею Анною Гойською в Почаївський монастир, явила своє чудо зцілення і благословила шлях до спільної молитви народу Божого.
Згадуючи події літа 1675 року, коли навала ворожа, обступивши Лавру, усе вказувало на неминучу руїну — твердинею виявилась не стіна кам’яна, а віра, молитва і сльози перед образом Почаївської Матері Божої. Як колись в Кані Галілейській Вона першою побачила потребу, так і тут Вона не залишила дітей Своїх. З’явилася Вона в небесному сяйві разом із ангелами, що тримали в руках мечі — не для нападу, а для захисту правди Божої. І був подоланий ворог, і спасенна обитель, і звершилося чудо, про яке пам’ятають навіть ті, хто не прийняв віри, але визнав силу Владичиці.
Матір Божа є не лише Небесна Владичиця, але й наша духовна Мати. Вона вислуховує наші молитви, Вона допомагає нам в наших потребах, Вона спрямовує нас на шлях правди та застерігає від гріхів. І за всі ці благодіяння, а особливо за милість, явлену Богородицею нам, ми сьогодні щиро дякуємо нашій Владичиці. А дякуючи, просимо і надалі не залишати нашу Україну та всіх вірних без допомоги і захисту.
Сьогодні, коли український народ знову у вогні випробувань, звернімо свій погляд до Почаївської ікони. Станьмо перед Нею зі словами:
“О Пресвята Владичице, Мати Божа, не залишай нас у біді! Покрий нас чесним Твоїм омофором, захисти воїнів, утіш скорботних, підкріпи немічних і приведи до миру нашу багатостраждальну землю!”
Молімось з вірою і надією. Бо там, де мати — там надія. А де Мати Божа — там спасіння.
Коментувати post