09:44, 27 травня 2025 року
18-річний Максим, який живе у прифронтовому селі неподалік Краматорська на Донеччині, тримає 27 голів великої рогатої худоби і 14 кіз. Цим хлопець і заробляє на життя — продає молоко, сир, бринзу власного виробництва. До лінії фронту від домівки хлопця — менше 20 кілометрів. Максим мріє про житло, де буде безпечно. Утім, евакуюватися, каже, готовий лише зі всією худобою.
А тим часом Максим веде сторінку ТikTok. Відео набирають десятки тисяч переглядів. Хлопець показує своїх годувальниць — корів. Як тварини пасуться, теляться, живуть під обстрілами. У коментарі сайту ТСН.ua розповідає: не очікував, що за ним слідкуватиме так багато людей.
«Пас корів, скучно було, думаю, зніму ТikTok. І воно якось пішло — поїхало. Тисяча набралася сама тих підписників, і я давай ефіри знімати. Там людей багато, по 300-400 глядачів було. Ну і пішло діло. Мені сподобалося, і знімаю тепер кожен день відео», — каже Максим.
Батько Максима загинув на війні. Воював з 2014 року, був добровольцем і прийняв останній бій на Бахмутському напрямку. Мати — зараз перебуває із сестрою в Харкові. Дівчина потрапила в аварію і проходить реабілітацію.
«Треба ж якось виживати, грошей немає. Поки сам тягну, а потім, може, будуть допомагати», — розповідає хлопець.
Окрім тваринництва, каже, роботи поблизу майже немає. Сусідів у селі практично не лишилося. Усі, хто не виїхав, тримають корів або працюють пастухами.
«Живуть люди, працюють, допомагають. Ну, а що, куди ж діватися? У мене чоловік пасе один, другий чистить сарай. Виїхати — корів не вивезеш. А за копійки корову не продаси. Я б не віддав. М’ясники задарма беруть», — каже Максим.
Щоб продавати молоко — щодня їздить на базар у Краматорськ та село неподалік. Однак, жаліється, конкуренція з молочкою велика. Доводиться поступатися у ціні сильно. На базарі, каже, завдяки TikTok вже впізнають.
«Буває, йду на базарі, кричу: „Молочко, молочко“. А люди кажуть: „О, цей з Тік-Току, знімає“. Буває, кажуть: „Я тебе в Тік-Тоці дивлюся, молоко беру“. Ну, хто як. А я навіть не знаю, скільки в мене тих підписників», — каже Максим.
Завдяки підписникам, додає, вдалося зібрати кошти, щоб викупити з бойні корів. Щоб усе встигати — щодня просинається о 3:30 ранку.
«Встаю і давай корів загонять. Зараз вони в літнім загоні. Потім прив’язую, давай їх підмивати. Підключаю апарат. Поки одна доється аппаратом — другу давай. Подоїв швидко, процідив по банках, бутилках, бідонах. Бігом збираю все і в машину на базар. З базара приїжджаю — давай в обід доїти. От зараз з обідньої дійки приїхав — буду сепарувати молоко. Бринзу, творог, сметану робить. Ввечері вже знову корів доїти і одразу цідити молоко. Знову сепарувати, творог дороблювати. І все — лягати спати. Ось так зранку до ночі», — розповідає хлопець.
До постійних вибухів звикли і люди, і тварини, каже Максим. Втім, коли прилітає поруч, корови розбігаються хто куди.
«Буває таке, як бахне, що шукаєш і день, і два, і три. Як далеко бахає, коровам по барабану. А як вже прям прилетить на поле, де вони пасуться, вони тікають вже бояться, звісно. Вертоліт летить — вони пасуться, приземляється — теж пасуться, звикли. Собаки, тільки десь бахне в селі, бігуть в сарай, в кормушки ховаються», — розповідає хлопець.
Його житло ціле, обстрілами лише трохи побита літня кухня. Максим каже, підписники пропонували допомогу. Однак він відмовився виїхати.
«Пропонували виїхати. Показали мені фотографії. А там на три корови сарай. Ну, а хата — просто стіни і все. Нічого нема. Треба все підключати. А куди я корів? На вулиці буду тримати? Дощ почнеться, все — корови будуть мокрі стояти, це раз. А по-друге, всередині мені потрібні якісь умови. Вода тепла, щоб була. Як мені, наприклад, сепаратор помити. Це якщо б запропонували, щоб була і хата, і вода, і все біля міста…» — каже Максим.
Втім, додає, якщо будуть сильні обстріли, доведеться у будь-які умови виїхати: «Поки ще можна тут жити — будемо жити».
У разі, якщо ви можете допомогти Максиму та його тваринам з житлом чи прихистком подалі від лінії фронту — звертайтеся, будь ласка, за телефоном: +380 66 854 16 11.
Коментувати post